Під час загальної мобілізації військовозобов’язані можуть бути оповіщені та в передбачених законом випадках доставлені до ТЦК та СП. Водночас такі дії мають здійснюватися виключно у встановленому законом порядку.

Постанова Кабінету Міністрів України № 560 визначає процедуру проведення заходів мобілізації та передбачає, зокрема, випадки адміністративного затримання і доставлення військовозобов’язаних до ТЦК. При цьому адміністративне затримання та доставлення у визначених законодавством випадках здійснюють органи та підрозділи Національної поліції.

Тому виникає питання: що робити, якщо під час спроби примусового доставлення до особи застосовують фізичну силу? Чи має вона право захищатися?

Відповідь містить стаття 36 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України, необхідною обороною є дії, спрямовані на захист своїх або чужих прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої для негайного відвернення або припинення посягання.

Важливо, що ч. 2 цієї статті прямо встановлює: кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Однак це право не є необмеженим. Якщо особа умисно завдає нападнику тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, може йтися про перевищення меж необхідної оборони. Кримінальна відповідальність за таке перевищення передбачена, зокрема, статтями 118 та 124 КК України.

Отже, сам факт мобілізації не позбавляє людину права на необхідну оборону. Але в кожному випадку необхідно чітко розмежовувати законне застосування повноважень та незаконне фізичне насильство, а також оцінювати, чи відповідали дії особи межам необхідної оборони.

Для отримання юридичної допомоги чи консультації залишайте заявку на сайті.